У
Д
У
Факультет психології
Breadcrumbs
Ви тут:
Головна
Кабінет психології
Матеріали щодо збереження психологічного здоров’я студентської молоді в умовах воєнних дій
Кабінет психології
Матеріали щодо збереження психологічного здоров’я студентської молоді в умовах воєнних дій
Контроль стоп, спини, очей і рук.
Сядьте стійко, наскільки це можливо. Якщо ви опираєтеся на стінку стільчика, опирайтеся. Відчуйте, як щільно “вм’ялися” в стільчик. У людини є кілька точок опори й контакту, завдяки яким вона може вийти зі стану паніки та стресу й допомогти собі не потрапити в стан травматизації.
Перше — це стопи. Що б не відбувалося, перевіряйте в себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. Подивіться зараз на ваші ноги. У той момент, коли ви чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги. Коли з’являється контакт із ногами, з’являється можливість рухатися.Друге — спина. Якщо у вас є можливість на щось опиратися, зробіть це. У той момент, коли стає страшно, притуліться до стіни чи до спинки стільчика.Третє — очі. Озирніться своєю кімнатою. Подивіться, що видно навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним / нею поглядом. Коли страшно, ми говоримо “у мене в очах потемніло”, тобто виходимо із зорового контакту. А ще, коли стає страшно, у нас розширюються зіниці, щоб охопити поглядом більшу кількість об’єктів. Буває, усе “пливе” перед очима, а буває, в очах темніє. Тож спробуйте покліпати очима і знайти якусь яскраву точку навкруг, аби сфокусуватися.Четверте — руки. Стисніть і розтисніть свої руки, потріть їх. У той момент, коли ми тремо руки, допомагаємо вийти собі з фази стресу. Далі обійміть себе. Коли нам страшно й ми потрапляємо у фазу сильного стресу, втрачаємо контакт зі своїм тілом. Ми буквально “вилітаємо” з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. Якомога частіше замотуйтеся в плед.Покладіть ліву руку під праву пахву і праву руку — на плече. Порухайте лівою рукою, постукайте себе по правому плечу. Це допомагає повернути “контейнер” нашому тілу.
Для дитини цю вправу треба модифікувати так: запропонуйте, аби вона поклала руку собі на плече, і скажіть, що це наче ви або янгол її захищаєте. Якщо ваші діти вірять у янголів-охоронців, зараз саме час це використати.
Панічна атака недарма зветься саме атакою. Вона зазвичай виникає раптово, але сприймається надзвичайно гостро. Ось людина спілкується, усміхається, а вже наступної миті її охоплює несамовитий страх: світ навколо ніби тікає з-під ніг, у грудях шалено гупає серце — здається, вона от-от помре.
Зазвичай панічні атаки виникають без реальної небезпеки — як наслідок тривалого стресу й втоми. Потужний вияв тривоги захоплює всі наші відчуття та на певний проміжок часу стирає зв’язок із реальністю — звідси почуття приреченості, втрата самоконтролю.
Найкраща протидія панічній атаці — «заземлення», повернення до реальності та усвідомлення цілковитої безпеки.
Техніка «5-4-3-2-1» допоможе опанувати гостру раптову тривогу — свою чи людини поряд.
Сядьте, упріться ногами в підлогу. Дихайте повільно. Концентруйтеся не на відчуттях, а на світі довкола.Назвіть:5 речей, які ви бачите поруч (стіл, телевізор, шафа, тарілка, чашка);4 речі, які відчуваєте фізично (тверда підлога, м’яка футболка, прохолодна стіна, шорсткий килим);3 речі, які чуєте (музика, шум вулиці, пориви вітру);2 речі, які відчуваєте на нюх (дезодорант, запах книги);1 річ, яку можете відчути на смак (м’ятний льодяник).
Важливо знати: поодинокі панічні атаки не є розладом, адже можуть виникати через стрес чи надмірну втому. Але якщо вони трапляються з певною періодичністю, в будь-який час, за різних обставин і часто без видимої причини — не зволікайте, зверніться до психолога чи психіатра.
Якщо людина дезорієнтована, не може назвати своє ім’я чи місце перебування, погрожує нашкодити собі чи іншим, плаче або кричить — це можуть буть ознаки сильного стресу. Щоб зарадити в такій ситуації, насамперед переконайтеся, що вам і співрозмовнику нічого не загрожує. Зберігайте спокій, представтесь і скажіть, що бажаєте допомогти.
Що варто пам’ятати, якщо людина йде на контакт:
іноді їй просто треба виговоритися;їй важливо усвідомити, що її почули і зрозуміли;важливі не тільки ваші слова під час розмови, а й мова тіла.Практичні поради:
Якщо помічаєте ознаки стресу в поведінці людини, не поспішайте з порадами – вислухайтеЧітко представтеся, коли потрібноТримайте зоровий контакт, але так, щоб людина не відчувала тискуТримайте відкриту позу, не схрещуйте руки, говоріть м’яко, спокійно, не дуже гучноЗапевніть людину, що слухаєте її: «я вас чую»Уточнюйте незрозуміле: «поясніть, будь ласка»Не робіть оціночних суджень: «мабуть, ви почуваєтеся жахливо»Визнайте, що проблема людини важлива: «так, це дійсно важко»Дайте зрозуміти людині, що вона молодець, бо у стресі нам властиво знецінювати себе: «я вважаю, ви це зробили правильно», «бачу, вам не просто, але ви молодець»Звертайте увагу не лише на слова людини, а й на її мову тіла: вираз обличчя, погляд, позу, жестиПам’ятайте: попри ваше щире бажання допомогти, якщо людина не хоче говорити і ділитися, облиште її, не варто тиснути чи змушувати.
Ментальне або психічне здоров’я: що потрібно знати і на що звертати увагу, аби бути в нормі?
Згідно з ВООЗ, ментальне здоров'я (психічне здоров'я) – це стан благополуччя, за якого людина може реалізовувати власний потенціал, долати життєві стреси, продуктивно й плідно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти.
Більшість людей досі не надають особливого значення підтримці ментального здоров’я. А дарма, бо воно таке ж важливе, як і фізичне здоров’я.
Ігнорування власного стану ментального здоров’я може призвести до негативних наслідків, зокрема це:
- порушення сну;
- порушення харчування;
- повторювані прояви агресії у спілкуванні з рідними та друзями;
- низький рівень енергії або її відсутність, відмова від звичних активностей;
- відчуття апатії і неважливості всього;
- відчуття безпорадності чи безнадії;
- відчуття незвичної розгубленості, забудькуватості, розлюченості, смутку, занепокоєння чи страху;
- сильні перепади настрою;
- нав’язливі негативні думки про те, щоб заподіяти шкоду собі чи іншим;
- віра в речі, що не відповідають дійсності;
- неможливість виконувати щоденні завдання.
Піклуватися про своє ментальне здоров’я вкрай важливо. Робити це просто. Потрібно дотримуватися таких правил:
1) підтримувати свій розпорядок дня;
2) мати збалансоване харчування;
3) виконувати будь-які фізичні активності;
4) важливе спілкування з близькими та спільне проводження часу;
5) виговорюватися (не накопичувати негативні емоції та не придушувати їх у собі).
За потреби необхідно звертатися до психолога, який допоможе стабілізувати ваш стан та покращити якість життя. Пам’ятайте, звернутися до психолога це так само нормально, як звернутися до лікаря, коли у вас болить голова!
Джерело: Галина Волошина, психологиня
