У
Д
У
Факультет психології
Breadcrumbs
Ви тут:
Головна
Кабінет психології
Матеріали щодо збереження психологічного здоров’я студентської молоді в умовах воєнних дій
Кабінет психології
Матеріали щодо збереження психологічного здоров’я студентської молоді в умовах воєнних дій
Тривожність — це внутрішній стан напруження й нервовості, що може виникати в різних ситуаціях і визначається почуттям страху та душевного дискомфорту.
Усі ми час від часу відчуваємо тривожність. Зазвичай хвилювання через певні події чи буденні клопоти триває недовго — від кількох хвилин до кількох днів. Але для когось тривожність — це не просто напружений день чи занепокоєння, це результат тривалого стресу, який може перерости у тривожний розлад.
Не поспішайте сваритися чи ображатися, якщо людина:
Довго не відповідає в чатах або ігнорує дзвінки. Це може свідчити про її тривожний стан, а навала чатів чи безліч дзвінків може лише підсилювати це відчуття. Раптом змінює плани. Несподівана хвиля тривоги може змусити людину скасувати плани в останню мить. Їй буде складно пояснити причину тим, хто не мав такого досвіду. Уникає особистих зустрічей, віддаляється. У вільний час людина залишається на самоті. Їй важко відвідувати заходи, зустрічатися з друзями чи колегами й вдавати, ніби все добре. У розмові уникає зорового контакту. Це не завжди ознаки байдужості чи неповаги. Людина з тривожністю воліє, щоб на неї не звертали уваги. Розмови віч-на-віч можуть бути для неї некомфортними. Говорить без упину, перебиває. У стані тривожності буває важко контролювати емоції й думки. Інколи людям настільки нестерпна тиша, яка виникає в розмові, що вони всіляко намагаються її заповнити. Поводиться зверхньо, дратується через дрібниці, спалахує гнівом. Людина із тривожністю часто перебуває «на грані», і будь-яка емоція може стати «останньою краплею».Якщо ви чи ваші близькі страждаєте на постійну тривожність, спробуйте:
дотримуватися щоденної рутини; мати здорове харчування за графіком; мати повноцінний сон; обмежити час у соцмережах, стрічках новин; регулярно приділяти час собі (спорт, масаж, улюблені фільми, книги, музика тощо).Якщо вам не вдається подолати тривожність самотужки, обов'язково зверніться до спеціаліста.
Джерело: howareu_program
Сьогодні як ніколи легко підтримувати зв’язок із соціумом: можна спілкуватися з близькими на будь-якій відстані, ми стали більш мобільними — легше та швидше долаємо сотні або й тисячі кілометрів. Проте все ж люди іноді відчувають самотність.
Не слід плутати самотність з усамітненням. Адже усамітнення — це цілком комфортне добровільне перебування людини на самоті. А самотність — це відчуття тривоги під час усамітнення або й серед інших людей. Стан самотності пригнічує людину і може погіршувати її психічний та фізичний стан.
У сучасному суспільстві панує думка про те, що щасливе життя можливе тільки поруч із людьми та у стосунках, і лише “невдахи” залишаються наодинці із собою.
Тому коли людина втрачає стосунки або з будь-яких інших причин опиняється в самотності, це викликає тривогу. З’являється страх зближуватися з іншими, або ж навпаки людина шукає абияку компанію, тільки щоб не бути на самоті. Коли ж ми намагаємося заповнити порожнечу будь-ким, через відсутність близькості розвивається відчуття, що “нас ніхто не розуміє”.
Як подолати самотність?
Займіться своїм здоров’ям. Можливо, причиною страху самотності є низький рівень життєвих сил чи загалом проблеми зі здоров’ям. Тоді спробуйте зайнятися спортом для відновлення життєвої енергії.
Реалізуйте свій потенціал. Якщо ви боїтеся залишитися самотніми через страх не мати достатньо коштів для існування, подумайте, як ви можете забезпечити своє життя самостійно.
Займіться чимось цікавим. Знайдіть собі нове хобі чи помалюйте, потанцюйте, послухайте улюблену музику — спробуйте насолодитися часом, проведеним із собою наодинці.
Поновіть зв’язки зі старими знайомими. Нагадайте про себе тим, з ким ви давно не спілкувались, але вам було приємно проводити час разом. Домовтеся про зустріч, спільну вечерю.
Зверніться до психотерапевта. Методів для подолання відчуття самотності є чимало, але якщо ви самостійно не маєте ресурсу для їх практикування — зверніться до психотерапевта. Психотерапія, зокрема, дасть вам розуміння, що усамітнення — це природний стан, який може бути комфортним. До того ж час наодинці із собою потрібен кожному з нас.
Щасливе життя — це наш вибір, який не залежить від того, є поряд із нами хтось чи ні.
Коли військовий повертається додому, йому найскладніше повернути в цивільне життя свою свідомість (яка ще досі діє за правилами в зоні бою, де основна ціль – вижити). Тому в більшості випадків можуть бути непорозуміння з рідними й іншим оточенням, адже вони не можуть зрозуміти, чому людина реагує так, а не як колись... А як колись вже не буде.
Перебуваючи на фронті, військові навчились жити за новими правилами. Але вони не підходять для звичайного мирного життя. І від них неможливо так швидко відмовитись, адже ці правила допомагали зберегти життя! Тому ми повинні всебічно допомагати нашим захисникам і захисницям, а саме в перенесенні їхнього досвіду та трансформуванні набутих навичок у цивільне, мирне життя.
Необхідно знати та розуміти основні правила виживання в бою (Ф. П'юселік):
1. Зупинися посеред хаосу. Як тільки ситуація стає незрозумілою, ветеран завмирає. На якийсь час. Це треба йому, щоб зібрати інформацію і перебудуватися.
2. Знай територію. У бою солдат повинен швидко та абсолютно точно знати, де можна сховатися, і він думає про це щомиті. Він повинен знати шляхи наступу і відходу, усі сильні та слабкі сторони свого розташування.
3. Плануй наперед.Це правило відображає «орієнтованість на мету». Непідготовлений боєць створює загрозу безпеки.
4. Дій у разі загрози.У бою солдати постійно знаходяться в очікуванні загрози. Вдома військові все ще чекатимуть небезпеки набагато частіше, ніж чогось приємного.
5. Довіряй тільки перевіреним.На полі бою військові можуть довіряти лише перевіреним людям.
6. «Ні» почуттям.Бойові дії залучають людину до подій, пов'язаних зі страхом, втратою і горем. При цьому робота військового вимагає, щоб він діяв швидко, завжди перебував у готовності до бойової тривоги. Таким чином, єдині емоції, що дозволені, – це гнів та дратівливість.
7. Залишайся непередбачуваним.Цей принцип залишається звичкою для багатьох військових упродовж усього майбутнього життя. Наприклад, не ходити завжди по одному маршруту і т. д.
Розуміння і прийняття цих правил – це перший крок до правильної поведінки людей, які оточують військового. Підтримка близьких та суспільства їм необхідна 
Галина Волошина, психологиня
Травмувальна ситуація — це подія або обставина, яка спричиняє фізичні, психологічні або емоційні травми чи стрес. Це може бути фізичне насильство, погрози, булінг, природні катастрофи, ДТП, втрата близької людини, терористичні акти, воєнні події тощо. Кожен дорослий має знати, як надавати допомогу людям, котрі опинилися у травмувальній ситуації. Існують напрацьовані моделі, які є універсальними та простими.
Наприклад, РІПУ — інструмент із надання ефективної психологічної допомоги у критичних ситуаціях, що застосовується Міністерством охорони здоров'я та Силами безпеки Ізраїлю (поліція, швидка допомога, пожежна служба тощо).
РІПУ — це абревіатура із ключових слів: Разом, Ініціатива, Питання, Усвідомлення.
Отже, 4 ключові кроки невідкладної психологічної допомоги:
РАЗОМ. Перш за все запевніть людину, що ви з нею залишаєтеся, що ви поруч, що вона не одна в цій ситуації. Таке запевнення викликає відчуття безпеки та захищеності. Людина усвідомлює, що не залишилася віч-на-віч зі своїми емоціями. ІНІЦІАТИВА. Наше перше бажання — заспокоїти людину й відправити її відпочивати. Але цього не варто робити! Натомість її слід спонукати до активної самостійної дії, щоб допомогти собі та оточенню, не бути пасивною жертвою. Дайте людині прості інструкції. Мета — відновити в неї почуття контролю. ПИТАННЯ. При використанні моделі РІПУ спілкування з постраждалою особою має бути раціональним і ментальним, а не емоційним. Не заохочуйте людину висловлювати свої почуття під час та після травмувальної події. УСВІДОМЛЕННЯ. Важливо наголошувати знову і знову, що травмувальна ситуація закінчилася. Все позаду. Але також заохочуйте людину до розповіді про події, які передували травмувальній ситуації, коли все було добре, і до кінця — того моменту, як усе закінчилося і вона вас зустріла. Ставте запитання, щоб створити послідовну розповідь. Але не питайте про те, як людина почувається!Надаючи психологічну допомогу, ви повинні бути максимально спокійними та раціональними. Не допускайте емоцій зі свого боку і також не давайте потерпілій особі в них занурюватися. Послідовно діючи за алгоритмом РІПУ, ви допоможете людині відновити почуття безпеки та контролю, що є ключовим елементом у процесі психологічної реабілітації.
Сон — наша базова потреба. Якість нашого сну впливає на багато життєвих аспектів, зокрема й на наш ментальний стан. Під час сну виділяється гормон мелатонін, який має важливий вплив на здоров’я. Завдяки сну ми здатні відновити сили, які були затрачені впродовж дня, відпочити від подій, а також перепрацювати інформацію, що назбиралася в нашій свідомості, завдяки сновидінням.
Аби ваш сон став кращим:
Обмежте: вживання кофеїну (особливо в другій половині дня); алкоголю та нікотину; тяжкої їжі щонайменше за 5-6 годин до сну; великої кількості рідини перед сном; тяжкі фізичні навантаження перед сном; дрімання чи сон впродовж дня; використання гаджетів; використання яскравого освітлення.Рекомендовано робити: фізичні вправи впродовж дня (активний спосіб життя); вправи на релаксацію (медитація, йога, практика глибокого дихання, ванна, звуки природи, класична музика або заспокійлива).Якщо вас турбує безсоння:
1️. Заведіть «щоденник сну». У ньому потрібно фіксувати час засинання (коли лягли в ліжко, щоб заснути); тривалість сну; час просинання; кількість пробуджень під час сну; оцінка від 0-10, де 10 — повністю виспалися, а 0 — взагалі не виспалися.
2️. Використовуйте ліжко тільки для сну (також допускаються інтимні стосунки з партнером)
3️. Дотримуйтеся регулярності. Лягайте і просинайтеся в той самий час. Для зручності використовуйте будильник. Важливо просинатися в однаковий час, навіть якщо сон тривав малу кількість годин.
4️. Якщо вам не вдалося заснути впродовж 20 хвилин, встаньте з ліжка і підіть до іншої кімнати, де вам комфортно. Зробіть щось, що розслаблює, або проведіть нудні активності. Повертайтеся до ліжка, коли відчуєте сонливість. Не засмучуйтеся, якщо з першого разу не вийде. Повторіть цей крок ще раз. Повторюйте його впродовж ночі, скільки буде потрібно.
Джерело: Вікторія Чекурак, психологиня
